Історія

Де Калинівка?

Село Калинівка Вітовського району Миколаївської області (Україна) знаходиться за координатами — географічна широта 47°2'48'' півн. ш. та географічна довгота 32°10'49'' с. д. Поштовий індекс 57212. Потрапити в Калинівку можна по трасі Миколаїв — Кривий Ріг. Село знаходиться у 12-ти кілометрах від межі міста.

Села Калинівка, Воскресенське, Пересадівка входять до складу Воскресенської громади.

Приміщення Калинівської сільради Воскресенської громади Вітовського району Миколаївської області..

В приміщені колишньої Калинівської сільради, за адресою вулиця Соборна, 9, працює староста села та землевпорядник.

Мета цього сайту.

Головна задача сайту — відновити правдиву історію села. Не спиратися на пропагандистські матеріали, що готувалися під тиском та прямими вказівками комуністичного керівництва, а шукати правду і публікувати її. Поки живі очевидці, запитувати в них і вносити по крихті правду на сайт про село Калинівка.

Разом з тим сайт виконує об’єднувальну задачу. Сучасний ґаджет з інтернетом є практично в кожного — через цей сайт громада може вільно і оперативно спілкуватися, дізнаватися цікаві та достовірні новини, обмінюватися приватними оголошеннями та власними думками в коментарях. Ми можемо обговорювати та об’єднуватися навколо насущних проблем і швидко вирішувати їх гуртом.

Інформація плине до нас з телевізора, радіо, соціальних мереж. Дуже тяжко фільтрувати такий некерований потік. Ми спробуємо подавати на сайті лише дійсно важливі та актуальні новини для калинівців, українців та людства. Користувачі можуть завжди допомогти редакторові сайту — нагадати про цікаві події та напрямки.

Коротка історія села Калинівка Вітовського району Миколаївської області.

Карпівку (майбутню Калинівку) на початку 18-го століття заснував запорізький козак Карп Островерх. Спочатку це був його зимівник, який зрештою перетворився на село. Козаків, що жили в зимівниках, називали сиднями або гніздюками. Їх викликали на січ у разі бойових дій. Основне завдання власників зимівників було постачання продуктів для січових козаків. Перші зимівники утворювалися на початку 16-го століття. Типові зимівники того часу засновувалися сімейними козаками і виростали у великі господарства, де розвивалися скотарство, землеробство, бджільництво. В зимівнику будували декілька хат та господарські приміщення. Особливо популярними зимівники були взимку. Коли Січ було скасовано, в Україні налічувалося більше 700 зимівників. На жаль, нами поки що не знайдено більш детальних відомостей про Карпа Островерха та його зимівник, і ми будемо раді, якщо знайдуться історичні матеріали про ті часи. Пишіть редактору сайту, якщо маєте цікаві історичні матеріали.

Калинівка отримала свою сучасну назву в 1789 році через порослий верболозом та калиною берег Інгулу. За указом князя Г. А. Потьомкіна-Таврійського від 2-го липня 1789 року Калинівка стала так званим Адміралтейським поселенням, де жили ремісники Миколаївської суднобудівної верфі, адміралтейські майстрові, відставні солдати, селяни, що працювали на Богоявленській канатній фабриці. Пізніше царський уряд переселив у Калинівку каторжан з Малоросійської (теперішні Чернігівська та Полтавська області), Київської, Волинської та інших губерній. Чоловіки від 16 до 60 років працювали по три місяці на рік на Миколаївській суднобудівній верфі (тепер Суднобудівний завод імені 61 комунара) і отримували 32 рублі 40 копійок на рік. Жителі Калинівки виконували грошові та натуральні повинності. Популярним був візницький промисел. Життя поселенців контролювалося наглядачами від морського відомства, старшина, староста, наглядач крамниць та збирач податей. У 1859 році в Калинівці було три вітряні та чотири водяні млини. В 1861 році село було перетворене на передмістя, а всіх мешканців Калинівки біло звільнено від робіт в адміралтействі. Але лишилися всі податки та повинності. В той час у селі діяли 25 млинів, 11 торгівельних закладів. 13-го травня 1877 року передмістя Калинівка було переіменовано в посад, який було відокремлено від Миколаєва, виключено з Миколаївського губернаторства та передано Херсонській губернській адміністрації. Таким чином, Калинівка стала волосним центром Херсонського уїзду.

В 1935 році почала роботу колгоспна електростанція.

Нам відомо, що райони Калинівки носили назви — Лиса Гора, Хоменія, Центр, Половівка, Камчатка. Якщо вам відомо більше про райони, їх історію та особливості, напишіть редактору, будь ласка. Ми додамо ваш матеріал на сайт.

6 серпня 1941 року Калинівку захопили німецькі війська. За 2,5 роки німецької окупації німці розстріляли близько 10 тис. військовополонених. Калинівка була місцем знищення військовополонених з різних концтаборів, розташованих на території області. У роки німецької окупації в селі діяла анти-німецьки налаштована підпільна група. На світанку 22 березня 1944 воїни з 34-м гвардійським стрілецьким корпусом 6-ї армії (командир корпусу генерал-лейтенант Д. І. Рябишев) вибили німців із села.

Близько 400 односельців воювали на фронтах Другої світової війни, 196 з них загинули, 86 — нагороджені орденами і медалями Союзу РСР.

В 1951 році в результаті Радянсько-польського обміну ділянками територій на територію села було насильно переселено мешканців сіл Вільховець, Панищів, Соколе, Соколова Воля, Стерв'яжик, Хревт, Ялове, Ясінь Дрогобицької області (нині територія Польщі).

У 1950 р. завершено електрифікацію села, розгорнулися іригаційні та меліоративні роботи. Для селян було споруджено 209 житлових будинків. Були дитячі ясла та дитсадок на 60 місць. За керівництва колгоспом ім. Леніна, Героя Соціалістичної праці, Танченко Степана Дмитровича, було побудовано в 1967 р. двоповерхову школу, де займалося 500 учнів і працювало 35 вчителів. Під час керівництва колгоспом, Танченко С. Д. було збудовано водопровід та вулиці були покриті твердим асфальтним покриттям. На краю села, над річкою був великий колгоспний фруктовий сад та виноградники.

8 грудня 1956 року бюро Жовтневого РК КП України прийняло рішення видавати газету у колгоспі ім. Леніна «За високопродуктивну працю» (500 прим.).

У 1970-х роках у селі збудували 18 км водогону та вкладали щорічно до 2-х км асфальтних доріг.

Ось що вдалося з’ясувати з відкритих інформаційних джерел про населення Калинівки:

1795 рік — проживало 81 чоловік та 72 жінки.

1811 рік — 643 людини.

1836 рік — 1306 людей.

1859 рік — 2268 людей (344 подвір’я).

1873 рік — 2922 людини.

Кінець 19 століття — 3380 людей (618 господарств), 25 млинів, 11 торгівельних закладів.

Перед першою світовою війною — 5652 людини.

1924 рік — 4380 людей.

1926 рік — 4470 людей.

Кінець 1930-х років — 4500 людей.

2017 рік — у селі живуть близько 3500 людей.

Відомими уродженцями Калинівки є:

  • Шаповаленко Семен Тихонович (1913–1942) — кулеметник, Герой Радянського Союзу.
  • Баклан Андрій Якович (1917–1985) — льотчик, Герой Радянського Союзу.
  • Плохой Михайло Максимович (1923–1944) — льотчик, тричі орденоносець, збитий під час боїв за визволення Одеси, в якій йому встановлено пам'ятник.
  • Пономаренко Іван Вікторович (1945) - український співак, баритон, Народний артист України. Живе і працює в м. Київ.
  • Танченко Степан Дмитрович, Голова колгоспу ім. Леніна, нагороджений Золотою Зіркою "Герой Соціалістичної праці".
  • Холявко Анатолій Іванович. Головний лікар Калинівської лікарні. Заслужений донор СРСР.
  • Оскома Анатолій Володимирович (1956). Український співак. Лауреат Всеукраїнських конкурсів. Випускник Одеської державної консерваторії ім. А. В. Нежданової. Живе і працює в м. Одеса.

Шановні калинівці та земляки, що живуть у різних містах світу! Просимо вашої допомоги у збиранні достовірної інформації про період радянської доби. Хотілося б наповнити сайт реальними фактами про той період та і про інші — наприклад, голодомори, примусове переселення громадян за часів СРСР. Будемо вдячні за допомогу! Чекаємо фактів та спогадів про радіоцентр, військові частини, млини, зруйнований храм Успіння Божої Матері та інше. Пишіть редактору.

Сучасність.

Хоч деколи у виступах місцевого керівництва ми чуємо слова про намагання зробити життя калинівців цікавим, насиченим та комфортним, не можна сказати що в нас супер-сучасне село. Дуже багато є роботи, починаючи від дорожнього покриття та освітлення, закінчуючи культурним відпочинком. Втім, маємо школу, дитячий садок, музичну школу, амбулаторію, бібліотеку, відділення «Ощадбанку», «Укрпошти», близько 20-ти крамниць, 5 кафе, тренажерний зал, стадіон і будинок культури в аварійному стані. Також регулярно ходить маршрутка до вул. Космонавтів у Миколаєві.

Сподіваємося, що в складі Воскресенської територіальної громади, Калинівка буде мати більше шансів на реальні кроки для розвитку села.